Студія “Театр у кімнаті” тепер із новим сайтом, запрошуємо: http://teatrvkomnate.org/
Студийная Театральная группа “ТЕАТР в КОМНАТЕ” существует с 29 января 2007 года. г.Киев, Украина.
Художественный руководитель группы -
Анатолий Георгиевич Черков
(информационный сайт)
Актёры-студийцы:
- Марьяна Матвейчук
- Светлана Олексюк
- Ольга Ермак
- Глеб Афендик
- Дмитрий Захоженко
- Дмитрий Макаренко
До створення театрального світу долучаються сотні невідомих досі нам сил. Переродження, саморозкриття, шлях до себе і шлях від себе, — усе є джерелом натхнення і творіння у театральному світі. Згадавши тепер лиш принцип науковості, відкинемо його, бо він не здатний глибинно вплинути на формування театрального світу.
Найкраще було б узагалі засумніватися в ймовірності існування світу в театрі як самоцінного у значенні творчості окремої особистості. Але прийнявши створення театрального світу, в якому можлива присутність самодостатніх елементів, перед нами виникають неочікувані зрушення у сфері створення дивовижі “позасвіту”. Тепер більше не існує театральний світ як копія дійсності чи власне, модерністичне творіння, — ні, у жодному разі ні!
Такі от потяги до самосвідомого чи принаймні самодіючого світу є формою найвищого творіння, прагненням якого й “хворіють” митці. Долучивши до процесу творення небачені досі сили, отримаємо світ справжньої глибини, світ вельми символічний. Він не прагне скидатися на простакуватого дурня й кричати всім, що я копія дійсності, або ж я — протилежність дійсності, чи, може, він скаже нам, — «Я є час». Необхідність створювати позачасовий світ викликає складність сприймання, тож доведеться втілити його в умовностях, самосуперечностях; ввести поняття розвитку, занепаду, крок вперед, крок угору, одначе все це буде лише завісою для слабкого почуття. Воістину сильне прагнення зламає кордони кволого сприймання. Тоді й відкриється позасвіт. Він гармонійно існує і вміщує в собі безмежжя, у ньому ми лишень простаки, захопленні явищем гармонії. Руйнації, зникнення, з’ява з нічого і перехід у ніщо, й мимохідь тоді помічаєш, що всі ці явища не форсовані ззовні, а є власною належністю новоствореної природи. Ми ще не знаємо її законів, не знаємо чи вони ще взагалі існують, а чи ще знаходяться у творенні, але вже за ними проглядається щось більше. Тут уява, часом, дає нам поштовх до усвідомлення дріб’язкових принципів, але ця уява в кожного різна і приносить небачену й невідому досі просторінь для стрибків переможного танку в безмежжі.
